Правила і помилки в аргументації

(2) Перехід від сказаного з умовою до сказаного безумовно. Оратор виставляє аргументи, які вважаються істинними за відомих умов, тобто виражає їх у формі умовних суджень. Наприклад, B зізнається істинним, якщо буде встановлена істинність А. У процесі аргументації про цю умовності забувають і приходять до висновку, що прийняті аргументи з необхідністю обгрунтовують тезу, який формулюється в безумовній формі. Хоча умовні аргументи можуть з необхідністю обгрунтовувати лише умовно приймається теза.

(3) Перехід від сказаного в певному відношенні до сказаного безвідносно. Так, уявним буде слідування в тому випадку, якщо, спираючись на проблематичні, нехай навіть дуже ймовірні доводи, намагаються обгрунтувати достовірний тезу.

У загальному вигляді невідповідність між аргументами і тезою у разі уявного проходження проявляється в тому, що логічно слабкими аргументами (вузькими, умовними, відносними або проблематичними) намагаються обгрунтувати логічно більш сильний тезу (широкий, безумовний, безвідносний або достовірний).

Помилка уявного проходження має місце і в тих випадках, коли для обгрунтування тези наводять логічно не пов'язані з обговорюваним тезою аргументи. Серед безлічі такого роду вивертів назвемо наступні.

Аргумент до сили (aigumentum ad baculinum) - замість логічного обгрунтування тези вдаються до внелогіческіе примусу - фізичній, економічному, адміністративному, морально-політичному та іншим видам дії.

Аргумент до невігластва (ad ignoratiam) - використання необізнаності опонента або слухачів і нав'язування їм думок, які не знаходять об'єктивного підтвердження або суперечать науці.

Аргумент до вигоди (ad crumenam) - замість логічного обгрунтування тези агітують за його прийняття тому, що так вигідно в морально-політичному або економічному відношенні.

Аргумент до здорового глузду (ad judicium) використовується часто як апеляція до повсякденної свідомості замість реального обгрунтування. Хоча відомо, що поняття здорового глузду досить відносно, нерідко воно виявляється оманливим.

Аргумент до співчуття (ad misericordiam) проявляється в тих випадках, коли замість реальної оцінки конкретного вчинку вдаються до жалості, людинолюбства, співчуття. До цього аргументу вдаються звичайно в тих випадках, коли мова йде про можливе засудження або покарання особи за вчинені проступки.

Аргумент до вірності (a tuto) - замість обгрунтування тези як істинного схиляють до його прийняття в силу вірності, прихильності, поваги і т. п.

Аргумент до авторитету (ipse dixit) - посилання на авторитетну особистість чи колективний авторитет замість конкретного обгрунтування тези.

Дотримання логічних правил стосовно тези, демонстрації і аргументам забезпечує виконання стратегічного завдання раціонального міркування, яка виступає провідним фактором переконливості процесу аргументації в науковій і практичній галузях знань.