Поля аргументації

1. Поняття і склад полів аргументації

Учасники (суб'єкти) аргументації - пропонент, опонент і аудиторія - при обговоренні спірних проблем дотримуються різних поглядів щодо тези і антитези, аргументів і способів обгрунтування.

Специфічні для кожного учасника позиції будемо називати полями аргументації.

Поле аргументації (ПА) - це займана кожним суб'єктом індивідуальна або колективна позиція, що включає безліч відносяться до процесу аргументації компонентів: 1) суджень, 2) способів аргументації, 3) фундаментальних принципів.

(1) Судження в ПА - це теза й антитеза, а також всі прямо чи побічно обгрунтовують їх судження-аргументи. У разі необхідності обгрунтування самих аргументів всі підтверджуючі їх судження (аргументи аргументів) також включаються в ПА. Сюди ж включаються і контраргументи, тобто суперечать аргументам судження, які використовуються для їх спростування.

Всі інші, що не мають відношення до процесу аргументації судження, не включаються до поля аргументації як нерелевантні.

(2) Способи аргументації - це використовувані учасниками прийоми і методи обгрунтування і критики. Кожен суб'єкт застосовує найбільш ефективні, на його думку, способи переконливого впливу на опонента й аудиторію. У даному випадку маються на увазі не тільки риторичні і психологічні прийоми, а насамперед застосовувані в процесі обгрунтування і критики способи міркування.

(3) Фундаментальні вихідні принципи - це філософські, релігіозниеу соціально-політичні та інші положення, якими неусвідомлено (стихійно) або свідомо керуються учасники дискусії. На відміну від тези, антитези, аргументів і демонстрації вихідні принципи зазвичай не мають явного вираження в структурі аргументації. Але вони пронизують весь хід обговорення проблеми, надаючи вирішальний вплив на вибір способів обгрунтування і критики, а також на вибір критеріїв оцінки і методів підтвердження.

Ефективність процесу аргументації виражається в максимальному його переконливою впливі на опонента і аудиторію. Досягнення таких результатів передбачає створення оптимальних умов для об'єктивного та неупередженого обговорення спірних проблем. Оптимальні умови - це перш за все раціональне узгодження полів учасників дискусії.

Поля аргументації трьох суб'єктів допускають три види відносин: повне неспівпадання; повний збіг і часткова сумісність. При цьому проблема узгодження полів встає лише в разі часткової сумісності. При повному розбіжності полів, як і при повному їх збігу, аргументативний процес і будь-яка дискусія стають безпредметними.

(1) Повне розбіжність ПА означає, що пропонент, опонент і аудиторія не мають спільних позицій щодо тези, антитези і аргументів. У них різні підходи до способів аргументації, не збігаються також і вихідні принципи. Якщо поля аргументації кожного з трьох суб'єктів представити у вигляді кіл, то схема несумісності полів буде виглядати у вигляді трьох непересічних множин (схема 40).

Схема 40

У цих умовах процес аргументації просто не здійснимо.

(2) Повний збіг ПА означає, що всі суб'єкти мають однакові позиції, як по головним ідеям - теза й антитеза, так і по аргументам, способам обгрунтування та вихідним принципам.

Якщо поля аргументації суб'єктів представити у вигляді кіл, то повне їх збіг - це їх злиття в одне коло (схема 41).

Схема 41

Практично це означає, що між учасниками немає не тільки протиріч і розбіжностей, але і помітних відмінностей. Всі вони одностайні в ухваленні обговорюваних рішень та їх обгрунтуванні. Обговорення поставлених проблем в цьому випадку буде лише по видимості дискусією. Насправді ж це буде квазідіскуссія, в якій полеміка підміняється загальним схваленням запропонованих рішень.

(3) Часткова сумісність ПА - виражається трьома попарними перетинами полів всіх суб'єктів (схема 42).

Схема 42

Попарні перетину полів представлені такими секторами:

(1) Сектор 1 - перетин полів пропонента і опонента без аудиторії.

(2) Сектор 2 - перетин полів пропонента і аудиторії без опонента.

(3) Сектор 3 - перетин полів опонента і аудиторії без пропонента.

(4) Сектор 4 - перетин полів трьох суб'єктів.