Поняття та види індуктивних умовиводів

Пізнання в будь-якій області науки і практики починається з емпіричного пізнання. У процесі спостереження однотипних природних і соціальних явищ фіксується увага на повторюваності в них визначених ознак. Стійка повторюваність наводить на думку (індукує), що кожен з таких ознак є не індивідуальним, а загальним, властивим усім явищам визначеного класу. Логічний перехід від знання про окремі явища до знання загальних відбувається в цьому випадку у формі індуктивного умовиводу, чи індукції (від латинського inductio - «наведення»).

Індуктивним називається умовивід, у якому на підставі належності ознаки окремим предметам деякого класу роблять висновок про його приналежність класу в цілому.

В історії фізики, наприклад, дослідним шляхом було встановлено, що залізні стрижні добре проводять електрику. Таке ж властивість було виявлено у мідних стрижнів і в срібла. Враховуючи приналежність вказаних провідників до металів, було зроблено індуктивне узагальнення, що всім металам властива електропровідність.

Посилками індуктивного умовиводу є судження, в яких фіксується отримана інформація про повторюваності ознаки P у ряду явищ - S1, S2, ..., Sn, що належать одному і тому ж класу К.

В основі логічного переходу від посилок до висновку в індуктивному висновку лежить подтверждаемое тисячолітньої практикою положення про закономірний розвитку світу, загальному характері причинного зв'язку, прояві необхідних ознак явищ через їх загальність і стійку повторюваність. Саме ці методологічні положення виправдують логічну спроможність і ефективність індуктивних висновків.

Основна функція індуктивних висновків у процесі пізнання - генералізація, тобто отримання загальних суджень. За своїм змістом і пізнавальному значенням ці узагальнення можуть носити різний характер - від найпростіших узагальнень повсякденної практики до емпіричних узагальнень у науці чи універсальних суджень, виражають загальні закони.

Історія науки показує, що багато відкриттів у фізиці в області електрики, магнетизму, оптики були зроблені на основі індуктивного узагальнення емпіричних даних. Індуктивна обробка результатів спостережень передувала наукової класифікації рослин і тварин в біології. Індуктивним узагальненням зобов'язані багато гіпотез у сучасній науці.

Важливе місце належить індуктивним висновкам в судебноследственной практиці - на їхній основі формулюються численні узагальнення, що стосуються звичайних відносин між людьми, мотивів і цілей вчинення протиправних дій, способів вчинення злочинів, типових реакцій винуватців злочину на дії слідчих органів і т. п.

В залежності від повноти і закінченості емпіричного дослідження розрізняють два види індуктивних умовиводів: 1) повну індукцію і 2) неповну індукцію.

Розглянемо їх особливості.

1) Повна індукція - це умовивід, в якому на основі належності певної ознаки кожному елементу класу роблять висновок про його приналежність класу в цілому.

Індуктивні умовиводи такого типу застосовуються лише в тих випадках, коли мають справу з закритими класами, число елементів у яких є кінцевим і легко доступним для огляду. Наприклад, число держав у Європі, кількість промислових підприємств у даному регіоні, число суб'єктів федерації в даній державі і т. п.

Уявімо, що перед аудиторською комісією поставлено завдання перевірити стан фінансової дисципліни у філіях конкретного банківського об'єднання. Відомо, що до його складу входять п'ять філій. Звичайний спосіб перевірки в таких випадках - аналіз діяльності кожного з п'яти банків. Якщо виявиться, що ні в одному з них не виявлено фінансових порушень, то можна зробити узагальнюючий висновок: всі філії банківського об'єднання дотримуються фінансову дисципліну.

Схема умовиводи повної індукції:

Посилки:

1) S1 має ознаку Р.
    S2 має ознаку Р.
    -----------------------
    Sn має ознаку Р.

2) S1, S2, ..., Sn - складають клас К.

Висновок:

Усіх предметів класу K властива ознака Р.

Виражена в посилках цього умовиводу інформація про кожен елемент класу служить показником повноти дослідження і достатньою підставою для логічного перенесення ознаки на весь клас. Висновок в умовиводі повної індукції носить демонстративний характер. Це означає, що при істинності посилок висновок буде необхідно істинним.

В одних випадках повна індукція дає ствердні висновки, якщо в посилках фіксується наявність певного ознаки в кожного елемента класу. В інших випадках, якщо в посилках фіксується відсутність певного ознаки в кожного представника класу, висновком буде негативне судження.

Пізнавальна роль умовиводи повної індукції проявляється у формуванні нового знання про класі явищ. Логічний перенесення ознаки з окремих предметів на клас в цілому не є простим підсумовуванням. Знання про класі - це узагальнення, що представляє собою новий щабель в розвитку знання.

Так, при виявленні характеру кривої, по якій рухаються планети навколо Сонця, в астрономії спочатку було встановлено, що Марс, Венера, Юпітер, Сатурн, Земля звертаються по еліпсоподібної орбітах. З відкриттям нових планет було встановлено, що Уран, Нептун, Плутон і Меркурій звертаються по таким же орбітах. У підсумку в формі повної індукції було зроблено узагальнення: всі планети Сонячної системи обертаються по еліпсоподібної орбітах. Це нове знання має принципово інше значення, ніж констатація факту еліпсоподібної руху кожної з планет. По-перше, узагальнюючий висновок робить вплив на розвиток поняття «планета Сонячної системи», оскільки в його зміст може бути включений новий ознака - звернення навколо Сонця еліпсоподібної. По-друге, ця ознака може служити основою для виявлення інших суттєвих характеристик всього класу явищ, наприклад, для вирішення питання про механізм виникнення планет Сонячної системи.