Методи наукової індукції

Існує п'ять методів встановлення причинних зв'язків: (1) метод подібності, (2) метод відмінності, (3) з'єднаний метод подібності та відмінності, (4) метод супутніх змін, (5) метод залишків.

Розглянемо логічну структуру цих методів.

1. Метод подібності.

За методом подібності порівнюють декілька випадків, в кожному з яких настає досліджуване явище; при цьому всі випадки схожі лише в одному і різні у всіх інших попередніх обставин.

Метод подібності називають методом знаходження спільної у різному, оскільки всі випадки відрізняються один від одного, крім однієї обставини.

Розглянемо приклад міркування за методом подібності. Медичним пунктом одного з селищ в літній період були зафіксовані за короткий час три випадки захворювання на дизентерію (d). При з'ясуванні джерела захворювання головна увага зверталася на наступні види води і їжі, які частіше за інших можуть служити причиною кишкових захворювань в літній час:

А - питна вода з колодязів;

М - вода з річки;

В - молоко;

С - овочі;

F - фрукти.

Інформація про умови харчування пацієнтів представлена в таблиці.

Таблиця

Наведені обставини послужили санітарної інспекції основою для висновку про те, що поширення дизентерії пов'язано, мабуть, з вживанням молока (В). Надалі цей правдоподібний висновок отримав підтвердження: продавщиця молока виявилася бацилоносієм дизентерії.

Схема міркування за методом подібності:

1) ABC - викликає d.
2) MBF - викликає d.
3) МВС - викликає d.
---------------------------------------
Ймовірно, В є причиною d.

Логічний механізм індуктивного виведення за методом подібності передбачає ряд пізнавальних передумов.

(1) Потрібна загальне знання про можливі причини досліджуваного явища. У наведеній схемі цю роль виконують обставини А, М, В, С, F, кожне з яких передує d і може виступати його самостійної причиною. Таке знання приймає форму диз'юнктивного судження:

«А, або М, або В, або С, або F викликає d».

(2) З попередніх повинні бути виключені (елімінувати) усі обставини, що не є необхідними для досліджуваної дії і тим самим не задовольняють основному властивості причинного зв'язку. Так, у наведених випадках d з'являється за відсутності F і М в першому випадку, за відсутності А і С - у другому, за відсутності А і F - у третьому. Таким чином, обставини А, С, F і М елімінуються: відсутнє не може бути причиною з'являється. Результат виключення виражається в негативному судженні:

«Ні А, ні С, ні F, ні М не є причиною d».

Метод елімінації в цьому випадку виконує функцію формування негативного знання, тобто знання про те, чому не було викликано досліджуване явище d. Тим самим звужується коло можливих його причин.

(3) Серед безлічі попередніх обставин виділяють подібне і повторювана у кожному з розглянутих випадків, що й буде імовірною причиною явища. У наведеній схемі в кожному з трьох випадків повторюється обставина В. Значить, підтверджується висновок про те, що В є причиною d.

У загальному вигляді логічний механізм індуктивного методу подібності приймає форму дедуктивного міркування по отріцающеутверждающему модусу розділово-категоричного умовиводу:

А V В V С V F V M, ¬А, ¬С, ¬F, ¬М.
---------------------------------------------------------
Ймовірно, В.

У наведеній схемі в якості попередніх виступають обставини А, М, В, С, F, які не представляють собою закритого диз'юнктивного безлічі - <А V М V В V С V F>. Не виключається існування якогось обставини X, яке залишається невідомим і може виявитися реальною причиною d. Періодичну ж обставина B може виявитися лише супутнім. При цьому в кожному з трьох випадків B могло взаємодіяти з іншими обставинами, наприклад, в першому випадку - з А і С, у другому - з F і М, в третьому - з М і С. Не виключається також, що В являє собою складне явище, одне із складових якого є справжньою причиною d.