Методи наукової індукції
Обгрунтованість отриманого з допомогою методу подібності укладання залежить від числа розглянутих випадків і розмаїття умов спостереження. Чим більше випадків досліджено і чим різноманітніші обставини, серед яких зустрічається подібне, тим грунтовніше індуктивний висновок і тим вище ступінь імовірності висновку. Характерна для неповної індукції незакінченість досвіду проявляється в тому, що спостереження й експеримент не гарантують точного і повного знання попередніх обставин, серед яких йде пошук можливої причини.
Незважаючи на проблематичність укладання, метод подібності виконує в процесі пізнання важливу евристичну функцію: він сприяє побудові плідних гіпотез, перевірка яких приводить до відкриття нових істин в науці.
Достовірний висновок може бути отримано за методом подібності в тому випадку, якщо досліднику точно відомі всі передуючі обставини, які складають закрите безліч можливих причин, а також відомо, що кожне з обставин не вступає у взаємодію з іншими. У цьому випадку індуктивне міркування набуває доказове значення.
2. Метод відмінності.
За методом відмінності порівнюють два випадки, в одному з яких досліджуване явище настає, а в іншому не настає; при цьому другий випадок відрізняється від першого лише однією обставиною, а всі інші є подібними.
Метод відмінності називають методом знаходження різного в подібному, т. к. порівнювані випадки збігаються один з одним за багатьма властивостями.
Метод відмінності застосовується як в процесі спостереження над явищами в природних умовах, так і в умовах лабораторного або виробничого експерименту. В історії хімії методом відмінності були відкриті багато які речовини - прискорювачі реакцій, які згодом отримали назву каталізаторів. У сільськогосподарському виробництві цим методом перевіряють ефективність добрив.
У біології та медицині метод відмінності використовують при дослідженні впливу на організм різного роду речовин і лікарських препаратів. Для цих цілей виділяють контрольну і дослідну групи рослин, піддослідних тварин або людей. Обидві групи містяться в однакових умовах - А, В, С. Потім в дослідну групу привносять нову обставину - М. Подальше порівняння показує, що досвідчена група відрізняється від контрольної новим результатом - d. З цього укладають: ймовірно, М є причиною d.
Схема міркування за методом відмінності:
(1) АВСМ викликає d.
(2) ABC не викликає d.
-----------------------------------------
Ймовірно, М є причиною d.
Міркування за методом відмінності також передбачає ряд передумов.
(1) Потрібно знання про попередніх обставин, кожне з яких може бути причиною досліджуваного явища. У наведеній схемі це обставини А, В, С, М, які складають диз'юнктивне безліч:
А V В V С V М.
(2) З членів диз'юнкції слід виключити обставини, не задовольняють умові достатності для досліджуваного дії. У наведеній схемі елімінації підлягають А, В, і С, оскільки їх наявність у другому випадку не викликає d. Результат виключення виражається в негативному судженні:
«Ні А, ні В, ні С не є причиною d».
Елімінація в міркуванні за методом відмінності також формує негативне знання про те, чим не могло бути викликано досліджуване явище.
(3) Серед безлічі можливих причин залишається єдина обставина, яка розглядається в якості дійсної причини. У наведеній схемі таким єдиною обставиною яатяется М, виступаюче причиною d.
Логічний механізм виведення за методом відмінності також приймає форму отріцающе-який стверджує модусу розділово-категоричного умовиводу:
А V В V С V М, ¬А, ¬B, ¬C.
-------------------------------------------
Ймовірно, М.
Міркування за методом відмінності набуває доказове знання лише в тому випадку, якщо є точне і повне знання попередніх обставин, состаатяющіх закрите диз'юнктивне безліч типу <А V В V С V М>.
Оскільки в умовах емпіричного пізнання важко претендувати на вичерпну констатацію всіх обставин, висновки по методу відмінності в більшості випадків дають лише проблематичні укладання. При цьому повністю не виключається взаємодія обставини М з іншими обставинами. Як і в методі подібності, М може бути складним явищем, що включає в якості складової частини дійсну причину d.
За визнанням багатьох дослідників, методом відмінності досягаються найбільш правдоподібні індуктивні висновки.