Визначення

У ньому розкриваються елементи системи, види якого-небудь роду чи частини цілого. Таке, наприклад, визначення політичної системи як сукупності державних і недержавних, партійних і непартійних організацій і установ.

Зрозуміло, подібні різновиди визначення далеко не завжди використовуються в чистому вигляді. Можуть бути і змішані форми, наприклад: «Юридичний закон - нормативний акт, прийнятий вищим представницьким органом державної влади або безпосередньо волевиявленням народу і регулюючі найважливіші суспільні відносини». Тут елементи і генетичного, і сутнісного, і функціонального, і структурного визначень.

Якщо найближчий рід визначається відомий або передбачається, то він може опускатися - в цілях лаконічності.

При всій своїй поширеності визначення через найближчий рід і видову відмінність все ж не універсальна. Воно застосовується там, де мова йде про гранично-загальних поняттях - категоріях, для яких немає найближчого роду. І воно непріложімо до одиничним поняттям, оскільки для них не можна вказати видового відмінності.

Стосовно до гранично-загальних понять вироблений інший вид визначення - співвідносне (або визначення через протилежність), наприклад: «Свобода є пізнана необхідність», «Випадковість є форма прояву необхідності і доповнення до неї». Іноді співвідносне визначення використовується для розкриття змісту і звичайних, але протилежних (контрарних) понять, наприклад: «дурість - повна або часткова відсутність розуму».

Що ж стосується одиничних понять, то тут досить буває опису, характеристики, порівняння і т. п.

Правила визначення. Помилки у визначенні. Побудова визначення підпорядковується особливими правилами. Вони обумовлені сутністю визначення, його функціями і структурою. Їх дотримання забезпечує правильність визначення за формою, дозволяє уникати в ньому логічних помилок.

Основними з цих правил є наступні.

1. Визначення повинно бути відповідним. Це означає, що обсяг визначає повинен повністю збігатися з обсягом визначеного. Так, наводяться визначення: «Крадіжка є таємне викрадення чужого майна» - пропорційно. Визначається і визначальне можна переставити місцями, і сенс не зміниться: «Будь-яке таємне викрадення чужого майна є крадіжка». По суті, це рівнозначні поняття.

Якщо правило пропорційності порушується, то можливі дві логічні помилки:

а) визначення занадто широке. Наприклад, якщо ми скажемо: «Крадіжка є розкрадання чужого майна» (без вказівки, що воно «таємне»), то під це визначення підійдуть і грабіж, і шахрайство, і розбій. А це різні злочини;

б) визначення занадто вузьке. Так, якщо ми скажемо: «Крадіжка є таємне викрадення чужих грошей», то таким визначенням не будуть охоплюватися всі можливі види крадіжки.

2. Визначення не повинно бути тільки негативним. Це означає, що у визначенні можуть бути негативні ознаки, але ними не можна обмежуватися. Наприклад, у визначенні «Іноземними громадянами є особи, що володіють громадянством іноземної держави і не мають громадянства Російської Федерації» є негативний ознака: «не мають громадянства Російської Федерації», але він поєднується з позитивним: «особи, що володіють громадянством іноземної держави». Таке визначення правильне. Порушення цього правила означає логічну помилку, яка називається «визначення тільки негативне». Наприклад: «Атеїзм є заперечення Бога». Треба додати: «і твердження буття людини на Землі».

3. Не можна розкривати визначається через саму себе. Іншими словами, визначається поняття не повинно повторюватися у визначальному ні прямо, ні побічно. При порушенні цього правила можуть бути дві логічні помилки:

а) тавтологія. Так, в діючому перш законодавстві колегія адвокатів визначалася як «об'єднання осіб, які займаються адвокатською діяльністю». Виходило «масло масляне». Така помилка називається ще «idem per idem» ( «то ж через той же"). У проекті нового законодавства була зроблена спроба уникнути подібної помилки. Колегія адвокатів стала визначатися як «організація професійних юристів, які добровільно об'єдналися з метою надання кваліфікованої юридичної допомоги фізичним і юридичним особам». Тавтології не стало, але з'явилася нова помилка - визначення занадто широке. Воно охоплює не тільки колегію адвокатів, а й будь-яке інше об'єднання юристів. Строго кажучи, зайвим є і ознака «професійний»: непрофесійний юрист - не юрист. У новому Федеральному законі «Про адвокатську діяльність і адвокатуру Російської Федерації» ці помилки в основному усунені;

б) коло у визначенні. Це більш завуальована помилка, коли б поняття, в свою чергу, саме розкривається через яке визначається. Так, в юридичній літературі довгий час фігурувало таке визначення права: це «система норм, що має завданням охороняти і виправдовувати існуючий правопорядок».

А що таке правопорядок? Він сам визначається через право! Виходить «коло».

4. Не можна визначати невідоме через невідоме. Інакше - теж логічна помилка: «визначення через невідоме». Наприклад, у пресі наводилося таке визначення: «Ваучер - це сертифікат, що засвідчує певні відносини між емітентом (в даному випадку державою) і особою, яка одержала цей сертифікат в процесі безоплатного розподілу частини державної власності». А що таке «сертифікат»? І що таке «емітент»? Ці поняття самі вимагають відповідної ухвали.

Знання правил визначення - необхідна, але далеко не достатня умова вироблення строго наукових визначень, які відповідають дійсності. Ці правила сформульовані на основі аналізу «готових», вже існуючих визначень. Однак, як свідчить історія науки, визначення не тільки результат пізнавальної діяльності, а й складний, нерідко тривалий процес. Адже сутність предмета не лежить на поверхні.

Вона прихована за незліченними явищами і становить їх найбільш глибоку основу. Вироблення визначення вимагає застосування найрізноманітніших методів її осягнення - як спеціальних для тієї чи іншої науки, так і загальнонаукових методів аж до найбільш загального, діалектичного методу.

Формальна логіка відволікається також від того, що предмети і явища дійсності знаходяться між собою в стані універсального взаємодії. А це значить, що в різних відносинах вони можуть проявляти найрізноманітніші, часом протилежні властивості, риси, ознаки. Тому не може бути раз і назавжди даних, незмінних, «застиглих» визначень. Можливі й необхідні різні визначення одного і того ж. При цьому чим «багатшими» предмет, тим більше може бути і його визначень.

Взаємодіючи, предмети і явища так чи інакше змінюються й розвиваються. Тому визначення, цілком правильні і придатні для одного часу, можуть виявитися неправильними і непридатними для іншого.

Крім того, самі наші знання про предметах і явищах дійсності теж розвиваються, стають повніше і глибше. Значить, визначення, яке вважалося вірним в одних умовах, може виявитися невірним в інших.

Нарешті, і це особливо важливо відзначити, сама форма визначення теж не залишається раз і назавжди даною. Вона може бути більш-менш розвиненою. Так, по суті, зародковій формою визначення виступають висловлювання типу: «Сонце є Сонце», «Війна є війна», «Закон є закон». Визначення такого типу - не порожні тавтології, як вважав Гегель. Не випадково вони широко поширені в практиці мислення. У них в «згорнутої» формі вказується на якісну визначеність предмета, яка зберігається у всіх формах її прояву, а в цьому - суть визначення. Сонце є Сонце незалежно від того, ранкове воно або полуденне, зимовий або літній і т. Д. І з цим треба рахуватися.

Згадаймо афоризм древніх: «Dura lex, sed lex» - «Закон суворий, але це закон». А звідси випливають відповідні наслідки: якщо закон є закон, то, яким би він не був (навіть суворим), йому слід підкорятися.

Але визначення можуть мати і нормальну, більш-менш розвинену форму, розкривати якісну визначеність предмета через його необхідні і достатні ознаки. Причому таке визначення, в свою чергу, може бути будь-якою мірою складності: від короткого до вельми розгорнутого, від простого поширеного пропозиції до вельми громіздкого складносурядного і складнопідрядного. Це залежить від цілей визначення.

Згадаймо визначення колективного договору з урахуванням умов нашої країни і порівняємо його з наступним визначенням того ж суспільного явища в міжнародному масштабі (в Рекомендації МОП №91 «Про колективні договори»): «Відповідно до мети цієї Рекомендації під« колективним договором »мається на увазі будь-яке письмове угоду щодо умов праці та найму, яка укладається, з одного боку, між підприємцем, групою підприємців або однією чи кількома організаціями підприємців і, з іншого боку, однією мул і декількома представницькими організаціями трудящих або, при відсутності таких організацій, представниками самих трудящих, належним чином обраними і уповноваженими згідно із законодавством країни».

Аналіз подібних аспектів визначення виходить далеко за межі формальної логіки і, як кажуть юристи, «входить в компетенцію» логіки діалектичної.