Види запитань

Розглянемо основні види запитань з урахуванням: 1) відношення до обговорюваної теми, 2) семантики, 3) функцій, 4) структури.

I. Відношення до обговорюваної теми.

В процесі обговорення спірних проблем у науці, політиці, судочинстві або ділових бесідах важливо розрізняти два типи питань по їх відношенню до суті обговорюваної теми: 1) по суті теми, 2) не по суті теми.

1) Питання по суті теми прямо або побічно зв'язаний з обговорюваною темою, відповідь на який уточнює або доповнює вихідну інформацію. При цьому оцінка питання - це не формально-структурна, а інформаційно-змістовна завдання, рішення якої визначається знанням обговорюваної проблеми.

2) Питання не по суті теми не має безпосереднього відношення до обговорюваної теми. Зазвичай такі питання лише чисто зовні здаються пов'язаними з поставленої на обговорення проблемою. Прийняття та обговорення таких питань веде дискусію в сторону. Нерідко їх використовують з метою затягнути дискусію.

Питання «не по суті», як правило, не мають відношення до справи.

2. Семантика питань.

На відміну від судження питання не містить ні ствердження, ні заперечення, тому виражену в ньому інформацію не оцінюють в термінах істинності і хибності.

Разом з тим питання явно або неявно включає або спирається на певне вихідне, базисне знання, виступає його необхідною передумовою. Якість базисного знання істотно впливає на логічний статус питання, визначаючи 1) правильність або 2) неправильність його постановки.

1) Правильно поставленим, або коректним, вважається питання, передумова якого являє собою справжнє несуперечливе знання.

2) Неправильно поставленим, або некоректным, вважається питання з помилковим або суперечливим базисом. Наприклад: «Який вид енергії використовується на НЛО (непізнані літаючі об'єкти)?». Передумова цього питання включає аж ніяк не безперечна ідею про існування НЛО.

Якщо неправильно поставлене питання навмисно використовується з метою заплутати відповідає, то такие опитування кваліфікується як вловлюючий, чи «провокативний». Приклад такої хитрощі - давньогрецький софістичний питання: «Чи продовжуєш ти бити свого батька?» Будь відповідь на нього - і «так» і «ні» - призводить до визнання, що ти бив свого батька.

3. Функції запитань.

За пізнавальної функції питання поділяються на два види: 1) уточнюючі, або чи-питання, і 2) заповнюють, або що-питання.

1) Уточнюючим називається питання, спрямований на виявлення істинності вираженого в ньому знання. Наприклад: «Чи правда, що Колумб відкрив Америку?»; «Є Швейцарія членом НАТО?».

Граматична ознака уточнюючих запитань є наявність у реченні частки чи: «чи правда, що...»; «Є...»; «Справді, що...» та інші їм подібні вирази. Звідси назва уточнюючого питання - «чи-питання».

Схема-питання в символічному запису ?(р), де ? - оператор питання, р - судження, істинність якого з'ясовується.

Явно виражена в чи-питанні передумова - це знання про предмет (Колумбі; Швейцарії тощо) і знання про можливе ознаці цього предмета (відкрити Америку; бути членом НАТО). Невідомим в чи-питанні є належність предмета зазначеного ознаки.

Область пошуку відповіді-питанні обмежена вибором однієї з альтернатив: рV¬р. Звідси інша назва цього питання - закритий, або альтернативний питання.

2) Заповнюють називається питання, спрямований на з'ясування нових властивостей досліджуваних явищ. Наприклад: «Де відбувся міжнародний суд над злочинцями Другої світової війни?»; «Хто відкрив Америку?»; «Яким законом передбачено даний злочин?».

Граматична ознака заповнюючих питань - наявність у реченні питальних слів: хто? що? коли? як? - і інших, з допомогою яких прагнуть отримати додаткову інформацію про те, чтб являє собою досліджуваний об'єкт. Звідси і назва восполняющего питання - «що-питання».

Схема що-питання в символічному запису: ?Q(р), де ? - оператор питання, Q - змінна для питального слова, р - вихідна, потребує доповнення інформація.

У наведених прикладах знання, що потребує доповнення, виражене у судженнях: «Де-то відбувся міжнародний суд над злочинцями Другої світової війни»; «Хто відкрив Америку», «Вчинено певний (дане) злочин».