Умови спроможності висновків за аналогією
Висновки, отримані у висновках за аналогією, неоднакові по своїй обгрунтованості: в одних випадках вони носять проблематичний характер, в інших - можуть претендувати на достовірність.
Пізнавальна цінність висновків визначається характером вихідного знання про порівнюваних об'єктах: залежності між ознаками подібності і стерпним ознакою.
(1) Подібність уподібнюваних об'єктів є основною передумовою застосування умовиводи за аналогією. Висновок буде спроможним лише в тому випадку, якщо виявлено та зафіксовано дійсне подібність, яке повинне бути не приблизним, а строго певним і конкретним - схожістю в істотних ознаках. Відсутність такої подібності робить умовивід за аналогією неспроможним.
(2) Облік відмінностей між уподібнюється об'єкту. У природі не буває абсолютно схожих явищ: найбільш висока ступінь схожості завжди передбачає відмінності.
В одних випадках відмінності бувають несуттєвими, тобто сумісними з стерпним ознакою. Вони не перешкоджають уподібнення і переносу ознаки, хоча, як правило, видозмінюють форму, інтенсивність або умови його прояву.
Властивості, що перешкоджають переносу ознаки з одного предмета на інший, є суттєвими відмінностями. Вони несумісні з стерпним властивістю або відношенням і виключають застосування аналогії.
Дотримання розглянутих умов забезпечує принципову придатність цієї форми виведення у конкретних випадках, робить висновок за аналогією логічно заможним.
(3) Знання про наявність зв'язку між подібними і стерпним ознакою - не лише умова спроможності, а й показник ступеня обгрунтованості висновків по аналогії. Залежно від характеру цього зв'язку розрізняють: 1) сувору аналогію, яка дає достовірне висновок, і 2) аналогію нестрогую, висновок якої носить проблематичний характер.
1. Сувора аналогія - це необхідна зв'язок стерпного ознаки з ознаками подібності.
В окремих випадках, встановивши подібність двох параметрів а і Ь в ряді ознак Р, Q, S і виявивши в предметі а ознака Т, не просто констатують його приналежність, а простежують змістовну залежність цієї ознаки від ознак схожості. Якщо достовірно встановлено, що переносимий ознака Т перебуває в умовній залежності від ознак схожості, то ми маємо (Р, Q, S) → Т. Ця обставина служить достатньою підставою для достовірного перенесення зазначеного ознаки на предмет Ь. В умовиводі суворої аналогії висновок носить демонстративний характер.
Встановлення умовної залежності між ознаками зближує сувору аналогію з дедуктивним міркуванням. Але оскільки в суворої аналогії уподібнюються одиничні об'єкти, а не підводиться окремий випадок під загальне положення, то умовивід відноситься до аналогії.
2. Нестрога аналогія - це уподібнення, в якому залежність між подібними і стерпним ознаками мислиться як необхідна лише з більшою або меншою мірою вірогідності.
У цьому випадку, виявивши у другого об'єкта ознаки подібності, можна лише в логічно ослабленій, тобто проблематичною формі укладати про належність йому стерпного ознаки.
Нестрога аналогія широко використовується в соціально-історичних дослідженнях, де важко встановити жорсткий зв'язок між явищами і передбачати засновані на них наслідки.
Умовами, що підвищують ступінь ймовірності висновків в нестрогой аналогії, виступають: 1) схожість уподібнюваних предметів в значному числі істотних ознак. Чим більше істотних ознак, тим грунтовніше висновок за аналогією; 2) відсутність істотних відмінностей між уподібнюється предметами; 3) ступінь ймовірності знання про залежності між подібностями і стерпним ознаками.
У тих випадках, коли у порівнюваних предметів виявлено недостатнє число подібних ознак або коли залежність між подібними і стерпним ознаками встановлена в слабкій формі, висновок за аналогією в силу недостатньої обгрунтованості може дати лише малоймовірне висновок. Якщо при цьому не враховуються і ознаки відмінності, то така аналогія не може бути розцінена інакше як поверхнева. Справжнє висновок у такому виведення може бути лише випадковим.