Загальна характеристика умовиводу

Ще складнішою формою мислення, ніж судження, є умовивід. Воно містить у своєму складі судження (отже, і поняття), але не зводиться до них, а передбачає ще певний зв'язок. Завдяки цьому і утворюється якісно особлива форма з її специфічними функціями у мисленні.

Формально-логічний аналіз цієї форми означає у відповідь такі основні питання: у чому сутність умовиводів і яка їх роль і структура; що є їх основні типи; у яких взаєминах між собою вони перебувають; нарешті, які логічні операції із нею можливі.

Значення подібного аналізу визначається тим, що саме в умовиводах (і заснованих на них доказах) прихована «таємниця» примусової сили промов, яка вражала людей ще в давнину і з розуміння якої розпочалася логіка як наука.

Саме умовиводи забезпечують те, що ми називаємо нині «силою логіки». Ось чому часто логіку називають «наукою про вивідне знання». І це є значна частка істини. Адже весь попередній аналіз понять і суджень, хоч і важливий сам по собі, у повній мерс розкриває все своє значення лише у зв'язку зі своїми логічними функціями по відношенню до умовиводів (отже, і доказів).

Теорія умовиводів - найбільш ретельно і глибоко розроблена частина логіки. Коли на іспиті з логіки однієї з відповідальних було поставлене запитання: «Що найбільше Вам сподобалося в логіці?», вона відповіла: «Умозаключение. Це дуже гарна теорія. Тут одне випливає із іншого». І вона має рацію. Додамо від себе, що це ще дуже практична теорія, що дає нам у руки могутнє знаряддя пізнання та спілкування.

Дотримуючись обраного в попередніх розділах принципу, розглянемо умовиводи у двох співвідношеннях: 1) як форму відображення дійсності і 2) як форму мислення так чи інакше втілюється в мові. З метою більшої стрункості викладу, враховуючи нескінченне різноманіття прояви цієї форми, розглянемо тут же типологію умовиводів, щоб наступні розділи присвятити вже аналізу кожного їх типів окремо.