Способи доведення гіпотез

Пряме доказ гіпотези протікає шляхом виведення з припущення різноманітних, але випливають тільки з довжиною гіпотези ыедствий і підтвердження їх новими виявленими фактами.

При відсутності побічного доказу просте співпадіння фактів з тими наслідками, які виведені з версії, не можна розцінювати як достатню підставу істинності версії, бо співпадаючі факти могли бути викликані й іншою причиною.

Н → S, S
——————
?Н

Перехід від ствердження наслідків до ствердження підстави не дає достовірних висновків.

Оскільки причина завжди накладає відбиток на її дію, то при доказі версії основну увагу приділяють виведенню з версії не будь-яких наслідків, а таких, які в сукупності володіють яскраво вираженими неповторними, індивідуальними особливостями, що вказують на походження від однією, визначеної причини: {S_a, S_b, ..., S_i}.

Така версія у справі повинна бути підтверджена упорядкованою сукупністю фактів {F_a, F_b, ..., F_i},яка, з одного боку, є необхідною і достатньою підставою для виводу про достовірність єдиного припущення Н₁, а з іншого - виключає всяке інше пояснення обставин справи.

В результаті ми маємо такий зв'язок між підставою і наслідком, яка може бути виражена у формі подвійної імплікації: «якщо і тільки якщо Н₁, то {S_a, S_b, ..., S_i}». Символічно це можна виразити так:

H_i = S

Висновок від ствердження наслідку до ствердження підстави при наявності такої подвійної імплікації буде логічно законним. Якщо у меншій посилці стверджується, що сукупність фактів F_a, F_b, ..., F_i збігається з наслідками S_a, S_b, ..., S_i, то в висновку з необхідністю стверджують про існування причини Н₁.

Міркування приймає вид:

Н₁ ↔ S. S
———————
H₁

При дотриманні зазначених умов в судовому дослідженні приходять до такого знання про обставини злочину і його учасників, котре являється достовірним, єдино можливим і не викликає сумнівів у своїй істинності.